Укладання труб для теплої підлоги
Укладання труб для теплої підлоги

Водяна тепла підлога, незважаючи на складність монтажу, вважається одним із найбільш рентабельних методів опалення приміщення. Про це детально ми писали у статті Водяне опалення підлоги. Та, аби забезпечити максимально ефективне та безперебійне функціонування системи, треба правильно обрати та розрахувати труби для теплої підлоги, а саме: визначити довжину, крок петлі та схему укладання водяного контура теплої підлоги.

У цій статті ми розповідаємо про те, як підібрати оптимальний варіант труб, враховуючи технічні характеристики кожного з видів, як правильно вибрати крок укладання, розрахувати необхідний діаметр і довжину контура теплої підлоги для конкретного приміщення.

Параметри для розрахунку теплового водяного контура

На стадії проектування водяної теплої підлоги необхідно вирішити цілу низку запитань, які визначають конструктивні особливості теплої підлоги і особливості її експлуатації – підібрати товщину стяжки та необхідне обладнання.

Технічні можливості облаштування теплої підлоги залежать від її призначення та застосування, і для точного розрахунку метражу підведення води потрібна низка показників: площа покриття, щільність теплового потоку, температура теплоносія, вид підлогового покриття.

Площа покриття трубами

При визначенні розмірів основи для укладання труб теплої підлоги враховують, в першу чергу, простір, не захаращений великогабаритною технікою і вбудованими меблями. Тому варто заздалегідь продумати розташування меблів та інших предметів у приміщенні.

тепла водяна підлога у помешканні
При використанні у помешканні водяної теплої підлоги як основного джерела тепла її потужності має вистачати для відшкодування 100% теплових втрат. Якщо є змійовик – доповнення до системи з радіаторами, то він має покривати 30–60% витрат теплоенергії приміщення.

Тепловий потік і температура теплоносія

Щільність теплового потоку свідчить про оптимальну кількість теплоенергії для опалення приміщення і його треба розраховувати. Величина щільності теплового потоку залежить від низки факторів та характеристик помешкання: теплопровідності стін, перекриттів, кількості вікон та площі скління, наявності утеплення й інтенсивності повітрообміну. Крок укладання петлі водяного контура визначають з урахуванням теплового потоку.

Максимальний показник температури теплоносія – +60°С. Відтак товщина стяжки і зовнішнє підлогове покриття «збивають» температуру: фактично, на поверхні підлоги температура близько +30–35°С. Різниця між температурними показниками на вході й виході контура не повинна перевищувати +5°С.

ЧИТАЙТЕ  Електричне підігрівання підлоги – кабельне чи плівкове

Підлогове покриття

Вид фінішного покриття підлоги впливає на ефективність теплої підлоги. Оптимальною є теплопровідність керамічної плитки і керамограніту – така поверхня нагрівається швидко. Непоганий показник ККД при використанні ламінату та лінолеуму без теплоізоляційного шару. Найменшу теплопровідність має дерев’яне покриття.

Ступінь тепловіддачі також залежить від матеріалу заливання стяжки. Так, максимально ефективна система водяної теплої підлоги при використанні важкого бетону з природним наповнювачем, наприклад, морською галькою дрібної фракції або керамзиту. Про те, якою має бути стяжка при облаштуванні теплої підлоги – у статті Якою має бути стяжка при облаштуванні теплої підлоги.

заливання напів-сухої стяжки для теплої підлоги
Цементно-піщаний розчин забезпечує середній рівень тепловіддачі при розігріванні теплоносія до +45 °С. ККД контуру істотно падає при облаштуванні напівсухої стяжки.

Що треба враховувати при виборі труб

При розрахунку труб для теплої підлоги слід врахувати, в першу чергу, встановлені норми температурного режиму покриття:

• житлова кімната  – 29 °С;

• приміщення з підвищеною вологістю –  33 °С;

• прохідні зони і пояси холоду – 35 °С .

На визначення щільності укладання водяного контура впливають кліматичні особливості регіону. При розрахунку тепловтрат необхідно враховувати мінімальну температуру повітря взимку та ступінь утеплення будинку. Тому спочатку доцільно теплоізолювати приміщення, і лише після цього розраховувати тепловтрати і параметри водяного контура.

Оцінка технічних властивостей при виборі труб

Враховуючи нестандартні умови експлуатації матеріалу і розміри водяного нагрівального контура, до труб системи водяної теплої підлоги ставлять такі вимоги:

• хімічна інертність, корозієстійкість;;

• ідеально гладке внутрішнє покриття, що запобігає різним відкладенням;

• міцність – труба повинна витримувати натиск до 10 Бар, оскільки на її стінки всередині постійно впливає теплоносій, а зовні – стяжка.

Весь опалювальний контур повинен мати невелику питому вагу, адже пиріг теплої водяної підлоги чинить велике навантаження на перекриття, і важкі труби лише погіршать ситуацію.

труби для теплої підлоги
Згідно зі СНіП у закритих опалювальних системах заборонено використання зварних труб незалежно від шва: спірального або прямого.

Переліченим вище вимогам значною мірою відповідають три категорії труб з таких матеріалів: зшитий поліетилен, металопластик, мідь.

Зшитий поліетилен (PEX)

Зшитий поліетилен від звичайного відрізняється сітчастою комірковою структурою поздовжніх і поперечних молекулярних зв’язків. Така будова підвищує питому вагу, механічну міцність і хімічну стійкість матеріалу.

ЧИТАЙТЕ  Водяна чи електрична тепла підлога

Переваги водяного контура із PEX-труб:

• висока еластичність, завдяки чому змійовик можна укладати з малим радіусом згину;

• безпеку, оскільки матеріал при нагріванні не виділяє шкідливих компонентів;

• висока термостійкість: розм’якшення – від 150°С, плавлення – 200°С, горіння – 400°С;

• зберігає структуру при коливаннях температури;

• стійкість до біологічних та хімічних пошкоджень.

Труби зберігають свою первісну пропускну здатність, оскільки на стінках не відкладається осад. Орієнтовний термін експлуатації – 50 років.

труба із зшитого поліетилену
Серед недоліків зшитого поліетилену: негативний вплив ультрафіолету й кисню при його проникненні всередину структури та необхідність жорсткої фіксації труб при укладанні.

Є чотири групи виробів зі зшитого поліетилену: PEX-a – пероксидне зшивання; PEX-b – силанове зшивання; PEX-c – радіаційний метод; PEX-d – азотування. Найбільш прийнятними для використання є труби PEX-a з найбільш міцною й рівномірною структурою та щільністю до 75%. Решта труб мають гірші показники та не бажані для побутового використання.

За умови вибору труб зі зшитого поліетилену рекомендуємо ознайомитися із правилами облаштування системи теплої підлоги з їхнім використанням. Детальніше – у статті Монтаж труб зі зшитого поліетилену.

Металопластик

Найбільшу популярність серед труб для облаштування водяної теплої підлоги мають труби з металопластику. Цей матеріал за своєю конструкцією має п’ять шарів.

Металопластикова труба для теплої підлоги
Внутрішнє покриття і зовнішня оболонка – поліетилен високої щільності, що надає трубі необхідну гладкість і термостійкість. Проміжний шар – алюмінієва прокладка.

Метал збільшує міцність магістралі системи, знижує показник температурного розширення і стає антидифузним бар’єром – перекриває надходження кисню до теплоносія.

Особливості металопластикових труб

Переваги:

– хороша теплопровідність;

– здатність підтримувати задану конфігурацію;

– робоча температура, при якій зберігаються властивості труби – +110 ° С;

– мала питома вага;

– безшумність переміщення теплоносія;

– безпечність застосування;

– корозійна стійкість;

– тривалість експлуатації – до 50-ти років.

Недоліки

Основний недолік  – неприпустимість згинання труби щодо осі та багаторазове вигинання може пошкоджувати алюмінієвий прошарок.

Аби уникнути помилок, пропонуємо ознайомитися із правильною технологією монтажу у статті Монтаж металопластикових труб у системі водяної теплої підлоги.

ЧИТАЙТЕ  Стяжка для теплої підлоги: як правильно облаштувати

Мідь

За своїми техніко-експлуатаційними характеристиками мідь є дуже добрим вибором, однак затребуваність цього матеріалу обмежується його високою ціною та складністю монтажу. Для згинання труб потрібна прес-машина або спеціальний трубозгин.

мідні труби для теплої підлоги
Порівняно із трубопроводами із синтетичних матеріалів мідні мають значні переваги: висока теплопровідність; термічна і фізична міцність; необмежена варіативність вигину; абсолютна непроникність для газів.

Поліпропілен і нержавійка

Поліпропіленові або нержавіючі гофровані труби також використовують для облаштування водяного контура теплої підлоги.

Поліпропіленовідоступні за ціною, але досить жорсткі на вигинання: мінімальний радіус – від восьми діаметрів виробу. Це означає, що труби діаметром 23 мм доведеться розташовувати на відстані 368 мм одна від одної, що не забезпечить рівномірність обігріву через збільшений крок укладання.

труба з "нержавійки" для теплої підлоги
Нержавіючі труби мають високу теплопровідність і хорошу гнучкість.  Серед недоліків – недовговічність гумових ущільнювачів; гофра створює сильний гідравлічний опір.

Можливі способи укладання водяного контура

З метою визначення кількості труб для облаштування теплої підлоги варто визначитися зі схемою розміщення водного контура. Основне завдання –  забезпечення рівномірного обігріву з урахуванням холодних і неопалюваних зон приміщення. Читайте про це у статті Водяне опалення підлоги.

методи укладання труб водяного контура теплої підлоги
Можливі варіанти укладання: змійкою, подвійний змійкою і равликом. При виборі будь-якої схеми треба враховувати розміри, конфігурацію приміщення і розташування зовнішніх стін.

Змійка

За такого способу відбувається нерівномірне прогрівання приміщення. Теплоносій подається у систему уздовж стіни, проходить по змійовику і повертається до розподільного колектора. За таких умов половина приміщення прогрівається гарячою водою, а зрешту – охолодженою.

Схема кутової змійки
Схема кутової змійки є оптимальною, коли необхідно максимально утеплити холодну зону біля торцьової стіни або у передпокої

Подвійна змійка забезпечує більш м’який перехід температур, оскільки прямий і зворотний контур йдуть паралельно один до одного.

«Равлик» або спіраль

Це найбільш оптимальна схема, що забезпечує досягнення рівномірності нагрівання підлоги. Прямі та зворотні гілки при цьому укладають поперемінно.

укладання труб для теплої підлоги методом "равлика" або спіралі
Додаткова перевага «равлика» – монтаж нагрівального контура з плавним поворотом загинання. Цей спосіб актуальний та прийнятний при використанні труб недостатньої гнучкості.

При облаштуванні водяної теплої підлоги на великих площах використовують комбіновану схему: при цьому поверхню діляють на окремі ділянки, під кожну з яких розробляють окремий контур, який під’єднують до загального колектора. Труби по центру приміщення уладають «равликом», а вздовж зовнішніх стін –  змійкою.

Детально розглянути монтажні схеми укладання теплої підлоги і ознайомитися з рекомендаціями щодо оптимального варіанту, враховуючи особливості конкретного приміщення можна у статті Схеми укладання теплої водяної підлоги.

Принципи побудови схеми

Базові правила розташування водного контура

Труби бажано укладати вздовж віконного перерізу – це значно знизить тепловтрати будівлі.

Рекомендована площа покриття підлоги одним водяним контуром – 20м2. У великих приміщеннях необхідно ділити простір на зони і для кожної зони укладати окрему гілку.

Відстань від стіни до першої гілки – 25 см. Допустимий крок витків у центрі – до 30 см, по краях і у холодних зонах – 10–15 см.

Максимальна довжина труби для теплої підлоги залежить від діаметра змійовика.

Для водяного контура перерізом 16 мм допустимо не більше 90 м, обмеження для трубопроводу товщиною 20 мм – 120 м. Дотримання норм забезпечить нормальний гідравлічний тиск у системі.

витрата труби на 1 м2
У таблиці наведено орієнтовні витрати труби залежно від кроку петлі. Для отримання уточнених даних враховують запас на повороти і відстань до колектора

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я